Що таке справедливість? З чим вона у нас асоціюється? Як її реалізувати? Що може бути підґрунтям для її досягнення? Чи можлива формула справедливості? З приводу цих запитань пропонуються деякі міркування для роздумів.
Згідно визначення академічного тлумачного словника української мови[1] справедливість – це: 1) людські відносини, дії, вчинки, які відповідають морально-етичним і правовим нормам; 2) правильне, об’єктивне, неупереджене ставлення до кого-, чого-небудь. 3) властивість за значенням справедливий.
У свою чергу справедливий – це: 1) який діє на підставі об’єктивних фактів, позбавлений упередження; 2) заснований на вимогах справедливості. 3) те саме, що справжній.
З усіх цих визначень виокремимо ті поняття, з якими асоціюється справедливість. Отже, це людські відносини, дії, вчинки, морально-етичні і правові норми, правильне, об’єктивне, неупереджене ставлення, об’єктивні факти, що позбавлені упередження, справжність.
У Книзі Мудрості Старого Завіту[2] про справедливість та несправедливість згадується так.
1.1 Полюбіте справедливість, ви, що правите землею! Роздумуйте про Господа в правоті й у простоті серця шукайте його!
1.8 Тому ніхто не може таїтись, хто говорить несправедливе, і не мине його караюча справедливість.
1.15 бо справедливість – безсмертна.
2.11 Хай наша сила буде законом справедливости, бо що безсиле, те являється безкорисне.
2.16 Для нього ми – та підроблена монета, він уникає доріг наших, як нечести, щасливу називає кончину справедливих і вихваляється, що Бог йому за батька.
5.6 Отож – ми збилися з правдивої дороги і світло справедливости нам не світило, і сонце для нас не сходило!
5.18 Надягне справедливість, немов панцер, і накладе, як шолом, суд нелицемірний.
6.4 А що ви, бувши слугами його царства, не судили по справедливості, ані закону не пильнували ані за Божою волею не чинили, –
6.5 він страшно й швидко нападе на вас, бо суд на вельмож суворий буде.
8.7 І коли хтось любить справедливість, то плоди її трудів – чесноти, бо вона навчає поміркованости, розсудливости, справедливости й мужности; а над них нема нічого кориснішого в людському житті.
9.3 і щоб керувала світом у святості й справедливості, щоб суд судила у правоті серця, –
9.12 Тоді мої діла будуть тобі вгодні, і я судитиму народ твій справедливо, стану гідний престолу батька мого.
11.20 ба й без них, від подуву одного, вони могли б упасти, переслідувані твоєю справедливістю і зметені подихом твоїм могутнім, – але ти все впорядкував у міру, рахубу й вагу.
12.13 Справді немає, крім тебе, Бога, що за все дбаєш, щоб ти мусів звітувати, що не судив несправедливо;
12.15 Ти, справедливий, усім керуєш по правді: чужа бо твоїй могутності думка засуджувати того, хто на кару не заслужив.
12.16 Твоя бо сила – справедливости основа, а що ти над усім пануєш, то й щадиш усе.
14.7 Благословенне бо дерево, що справедливості служить,
14.30 За обидвоє спіткає їх кара справедлива: за те, що, ідолам віддавшись, про Бога думали погано, і за те, що, знехтувавши святість, підступно кривоприсягали.
14.31 Бо не спромога тих, що на них присягаються, а справедливість, що карає грішників, завжди досягне переступ злочинців.
15.3 Пізнати ж тебе – досконала справедливість, знати твою могутність – корінь безсмертя.
16.1 Тому справедливо були вони покарані подібними створіннями, коли то їх мучила безліч докучливих животин.
Виокремлюючи те, що асоціюються із справедливістю чи її протилежністю – несправедливістю, у Книзі Мудрості зазначається про любов, кару, безсмертність, закон, щасливу кончину, світло, «вбрання», суд, чесноти, поміркованість, розсудливість, мужність, корисність, керування, правоту серця, переслідування, правду, силу, служіння, пізнання, досконалість. Можемо зробити припущення, що справедливість є там, де сповна реалізовано це все. Щось окреме із цього може поставати підґрунтям для досягнення справедливості. Відповідно формула справедливості може складатися в логічний ланцюжок причинно-наслідкових подій, які тісно між собою взаємопов’язані.
На завершення, висновок напрошується сам по собі – справедливість йде нога в ногу із мудрістю. Вчиняти справедливо – вчиняти мудро. І навпаки, вчиняти мудро – вчиняти справедливо.
Михайло Вайнагій для ДивенСвіту
[2] https://dyvensvit.org/bible/?72-1
